Бурштиновий, -а, -е. Янтарный.
Викуряти, -ря́ю, -єш, гл. = викурювати. Ей, винники, броварники! Годі вам.... по винницях горілок курити, очей своїх молодецьких викуряти.
Гря́да, -ди, ж. 1) Гряда, грядка. Були в мене два городи, — тепер нема й гряди. Чаще въ Ум. формѣ гря́дка. 2) Островъ. лежащій въ плавнях, хребетъ острова не затопляемый водой. В плавнях бувають сухі гряди, на них робляться пластунські курені. 3) Мѣсто, гдѣ рѣка проходитъ узкое русло и волны ея подпрыгиваютъ и плещутъ. 4) Бревно, жердь въ сельской хатѣ, амбарѣ, ниже потолка, тянущаяся отъ одной стѣны къ другой; такихъ жердей обыкновенно двѣ, на нихъ развѣшиваютъ одежду, сушать бѣлье, дрова, коноплю.
Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. Чує щось душа, та мені не каже. Люблю як душу. бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. з душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Лежала собі сама душею. чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. по душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Вони у дві душі робили. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. 5) Опухоль на шеѣ. 6) — тата́рська. пт. Чайка. Ум. ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, ду́шенятко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка.
Камата, -ти, ж. Процентъ. Я жидові вироблю, ще й камату йому заплачу.
Мина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. мину́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) Проходить, пройти, миновать; кончаться, кончиться; исчезать, исчезнуть. Час іде, минається. Минулась котові масничка. Ой уже ж наше вірне женихання, вже минається. Розійдеться їх слава як той дим, і панство пишнеє минеться. Уже й літо минулося. Давно і плем'я те минулось. 2) Отходить, отойти (о плодахъ, овощахъ и пр.). Хоть минулися в садку яблучка, не мішаються дульки. Минаються ягоди полуниці... Минаються Марусі вечорниці. Жита минулись. 3) Проходить, пройти даромъ, безнаказанно. Се йому так не минеться. Хто сміється, тому не минеться. 4) Истрачиваться, истратиться. Який гріш заробиш, — минеться в дорозі. 5) Умирать, умереть. Минаюся з болю.
Позносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и знести, но во множествѣ. Вода... позносила млини. Позносивши мішки в комору... посідали. Позносили ото вони з воза свої клунки.
Товаришувати, -шую, -єш, гл. Быть товарищемъ, находиться въ товарищескихъ отношеніяхъ.
Хвалитися, -люся, -лишся, гл.
1) Говорить, передавать, сообщать, разсказывать. Зайчик прибігав до їх та й хвалиться: ховайтеся, казала сестричка, бо він (кіт) прийде та й подушить нас. Була я у змія, хвалився він мені, що буде твоє царство воювати.
2) Хвастаться. М'ясом хвалиться, а воно й юшки не їли. Хвалиться сова своїми дітьми: каже, що нема кращих дітей, як совині.
3) Угрожать, обѣщать. Ой чи била, чи не била — хвалилася бити. Хвалиться знести всю шляхту гі панство.
Щерлатий, -а, -е. = шарлатовий? Вилинули соколи з чужої сторони і сіли-упали у лісі на превольдобному древі орісі, звели собі гніздо щерлатне, а знесли яйце жемчужне.
