Зіха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. зіхнути, -хну, -не́ш, гл. 1) Разѣвать, разинуть (ротъ). Своє ззів, та й на моє зіхаєш. 2) Зѣвать, зѣвнуть. Лежить та зіхає на все горло. Вилазе відтіля (з труни) мертвець: зігнув, потягся і подався на слободу. 3) Испускать, испустить духъ (объ умирающемъ). Як лежала я хвора дуже, то діти все ждали: ось зіхне! ось зіхне мати.
Либоні́ти, -ню́, -ни́ш, гл. = либати 2.
Підштовхнути Cм. підштовхувати.
Розціпити Cм. розціпляти.
Скипіти, -плю́, -пиш, гл.
1) Скипѣть, свариться. Опаривсь і скипів у молоці.
2) Вспыхнуть, вскипѣть (о человѣкѣ). Невістка так і скипіла і зачервонілась.
Сунець, -нця, м. Короткій отрубокъ, кусокъ бревна.
Укорпнути, -ну, -неш, гл. = уколупнути.
Улоговина, -ни, ж. Впадина, котловина, ложбина.
Уява, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. уявонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу.
