Відралитися, -люся, -лишся, гл. Окончить ралити.
Дото́чувати, -чую, -єш, сов. в. доточи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Дотачивать, доточить о жидкости), доцѣлить. 2) Прибавлять, прибавить, увеличивать, увеличить. Чим Бог світлость доточив? — Огнем. Як почав я лізти і короткий мотузок не сягав аж до землі, то я візьму вгорі урву, а внизу доточу.
Зупин, -ну, м. Удержъ. Гуля собі, — нема йому на світі зупину. Зупину не було її ході крівавій.
Набуча́віти, -вію, -єш, гл. Набухнуть, пропитавшись сыростью.
Опачина, -ни, ж.
1) Весло на гребномъ суднѣ. Половину козаків у окови до опачин посади.
2) Тонкая и длинная связка хворосту; также связка лозы или камыша, вставленная въ кучу бураковъ для вентиляціи. Треба опачини — мостити греблю.
Позсаджувати, -джую, -єш, гл. То-же, что и зсадити, но во множествѣ. Узяв та й позсаджував дітей на віз.
Помацати, -цаю, -єш, гл. Пощупать. Знайшов, не знайшов, а помацати можна.
Силющий, -а, -е. Огромный. Силюща могила.
Спузиріти, -рію, -єш, гл. Покрыться, пузыремъ, пузырями.
Тітунин, -на, -не. = тітоньчин.
