Зава́ла, -ли, ж. 1) Завалъ, набросанная масса чего, загроможденіе. У хаті така завала, що нема де сісти. 2) Заносы снѣжные. Завала снігу велика. Леле 2т г зимі як кричит — то на завалу. 3) Грозовая туча; буря. Від запад-сонця прийшла завала.
Недосвіт, -ту, м. Утренній морозъ. Барвінок цвів і зеленів, слався, розстилався, — та недосвіт перед-світом в садочок укрався. Потоптав веселі квіти, побив, поморозив...
Нещасливо нар. Несчастливо; неудачно.
Окликати, -ка́ю, -єш, сов. в. окликну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Оглашать, огласить, провозглашать, провозгласить.
Оцупок, -пка, м. Обрубокъ, бревно, полѣно. Попроси оцупок березини на веретена, а то й на оплінь.
Покладливий, -а, -е. Покладливий, ласковый. Ум. покладливе́нький.
Пообдиратися, -раємося, -єтеся, гл.
1) Ободраться (во множествѣ).
2) Оборваться (о многихъ). Як старці пообдиралися.
Притвор, -ру, м. Притворъ въ церкви. Обізвалось два ангела у притворі.
Убірати, -ра́ю, -єш, сов. в. убрати, -беру, -реш, гл. 1) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить, убирать, убрать. Укинь мене в болото, а я тебе вберу в золото. Вбери й пенька, то стане за Панька. Ой косо, косо кохана! сім літ я тебе кохала, що-неділеньки вбірала. убрати в шо́ри. Первоначально — запречь, переносно: забрать, взять въ руки. 2) Надѣвать, надѣть. Скидай з себе свої лати, вбірай дорогії шати. 3) Убирать, убрать, принять. Убрав, як сіно в годину. Хліб убірає, хто його має. Так росходивсь, шо і в два не вбереш. 4) Пачкать, запачкать. Убрав ноги в куряву. 5) — в себе. Всасывать, всосать. 6) Ѣсть, съѣсть. Вбірай, свате, капусту.
Увця, -ці, ж. = вівця.
