Бабонька, -ки, ж. Ум. отъ баба.
Гордовли́вий, -а, -е. Гордый, горделивый. Він у нас не гордовливий.
Житов'я́, -в'я́, с. 1) Житье. 2) = жилище. На усю садибу їх, на усе житов'я пала пустиня.
Мали́й, -а́, -е́ 1) Малый, маленькій, небольшой. З малої искри великий огонь буває. Мала дитина. Мала вербочка. Малі чоботи на мене. На їх сем'ю се мала хата. Хоч він малий серед панів чоловік, та великий розум має. Ой гукну я на малого: сідлай коня вороного! час малий. Короткое время. Літа ж мої, літа, та ви молодії, де ж я вас поділа за часи малії. 2) У гуцуловъ употребляется для названія различныхъ животныхъ: малим называютъ волка, малою — овцу; призиваютъ теленка: мале! мале! Сравн. ст. менший. по-малу. Cм. помалу. Ум. мале́нечкий, маленький, малесенький, мале́сечкий, мане́нький, мане́сенький, манюній, манюсенький, манюсюсенький, манюсюнечкий. Ой ти, галочко чорная, маленькая! Скажи, галочко, де моя миленькая? Ще нема двох маленьких коробочок: одна маленька, а друга малесенька. Там хатина малесенька, там дівчина гарнесенька. Голівка в його була така малесечка, як зернятко. Вилися між деревами якісь сіресенькі пташечки малесечкі. Жінка маненька, коротесенька. Горобчичок манісенький, на ніженьку кривісенький. Ти ж моя манюсюнечка!
Мину́щий, -а, -е. Скоропреходящій, тлѣнный. Усе тінь минуща, одна річ живуща — світ з Богом.
Перемет, -ту, м.
1) Снѣжный сугробъ поперегъ дороги. По дорогах перемети великі, то з сіном і їхати не можно: то вгору, то вниз сани стають.
2) Рыболовный снарядъ: бичевка поперегъ рѣки, по которой прикрѣпленъ рядъ удочекъ.
3) стати на переметі. Повредить, воспрепятствовать. (Він) міг стати йому на переметі, шкодити. Cм. переміт.
Повертітися, -чу́ся, -тишся, гл. Повертѣться. Повертілись перед очима та й круть за двері. То оце вискочить із лісу козак, повертиться, повертиться на коні перед Жаботином, та знов і поїде в ліс.
Прослабувати, -бу́ю, -єш, гл. Проболѣть.
Проходити 2, -джу, -диш, гл. Проходить, потратить время на хожденіе. Хотіла було сваритися на дочку, чого довго проходила.
Розбріхувати, -хую, -єш, сов. в. розбреха́ти, -шу́, -шеш, гл. Разбалтывать, разболтать, разносить, разнести (сплетни). Жінки дуже нетерплячі, — зараз розбрешуть, як тільки що почують.
