Безугавний, -а, -е. Безостановочный, неугомонный.

Відволожуватися, -жуюся, -єшся, сов. в. відволожитися, -жуся, -жишся, гл. Сырѣть, отсырѣть, дѣлаться, сдѣлаться влажнымъ.

Звідта́м, зві́дти, зві́дті́ль, звідтіля́, нар. Оттуда. Як я звідтам повертався, послухайте, з ким пізнався. Грин. III. 611. Це все вислухав, що його тітка говорила, та швидче звідти. Рудч. Ск. H. 94. Та не звідтіль місяць сходе, звідкіль ясна зірка. Чуб. V. 675. Син узяв, вив'язав звідтіля невістку, а ув'язав сучку. Рудч. Ск. І. 16.

Зворуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) зворухнути. Хотіли удвох скотить на віз того кабана, — та й не зворушать з місця. Рудч. Ск. І. 157. 2) — зе́млю. Поднять, вспахать. Зворуши землю уміючи та посій доладу. Хата. XV. 3) Всколебать, всколыхнуть. Як махнемо хусткою..., то ми зворушили на тому місці воздух. Дещо, 75. 4) — люди́ну, се́рце. Встревожить, взволновать, растрогать. Одного прегарного літнього дня громаду села Кукуріківщини зворушив випадок надзвичайний. Г. Барв. 350. Як вона зворушила моє серце! Як давно не зазнавав я почування такого високого. Г. Барв. 496.

Злочинство, -ва, с. Злодѣяніе, злодѣйство, преступленіе.

Нариштува́ти, -ту́ю, -єш, гл. 1) = нарихтувати. Нариштуйте джерела огняні на Чорне море. К. Бай. 93. 2) Наложить. Нариштували повнії мажи (харчу). ЗОЮР. І. 289.

Оклоняти, -ня́ю, -єш, сов. в. оклони́ти, -ню́, -ниш, гл. Осѣнять, осѣнить. Ті ж іх тричі оклонивши вкупі образами, обливалися обоє гіркими сльозами. Мкр. Н. 25.

Порозохочувати, -чую, -єш, гл. То-же, что и розохотити, но многихъ.

Стілець, -льця, м. 1) Стулъ. з стільця зіпхнути. Спихнуть со службы. Ном. № 959. на дво́х стільцях сиді́ти. Двоедушничать. Ном. № 964. 2) Деревянные брусья, на которыхъ вѣтряная мельница стоитъ и поворачивается. 3) Ткацкій снарядъ для вязанія начиння, тоже, что и лавка 3. Двѣ раздвигающіяся на перепонці ножки, на каждой изъ нихъ вверху горизонтальная по́душка (шпуга), концы противоположныхъ подушо́к соединены шо́хтами, посрединѣ на подушках, параллельно шохтам лежитъ шкво́рень, проходящій сквозь двѣ кобилки, — трехугольныя дощечки, стоящія ребромъ и опирающіяся на шохти. Конст. у. Б. Г. 4) Родъ подставки изъ лежащаго на плоту бревна подъ рулевое весло, которое вращается на шипѣ, вдѣланномъ въ этотъ стілець. Cм. керма. Шух. І. 181. 5) Мѣсто, на которое спускаются гуцульскими древорубами съ горъ срубленныя деревья и съ котораго ихъ свозятъ; столець вымощенъ бревнами, чтобы летящія съ горъ деревья не вбивались въ землю. Шух. І. 178, 179. Ум. стільчик.

Шишкати, -каю, -єш, гл. Толкать. Півника того під боки шишкає. Коли ж воно надумалось та: какаріку! Грин. 1. 287.