Далечиня́, -ні́, ж. Даль. Не яка там далечиня. Сохну, чахну в далечині, всяк день уміраю.
Дратува́тися, -ту́юся, -єшся, гл. 1) Дразнить. Та ну вже не дратуйся: давай дітям гостинця, а мені очіпка. 2) Раздражаться.
Жар, -ру, м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Так мене жар ухопив. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Так, як на мене жаром сипнуло. Зося сиділа червона, як жар. Ум. жаро́к, жаро́чок.
Картівник, -ка́, м. = картник. І п'яниця, і картівник, — козак забіяка. Уподобав картовника і костира п'яного.
Опука, -ки, ж. 1) Мячъ. кинутись, упасти опукою. Стремительно броситься, упасть. Онилка кинулась до мене опукою. Опукою з гори — аж вітром зашуміло — орел ушкварив на ягня. Впала опукою. 2) Выпуклая, выдающаяся часть, напр. у. бочки. 3) Взносъ въ цехъ съ сына цехового, вступившаго въ бракъ.
Попереживати, -вію, -єш, гл. То-же, что и пережити, но во множествѣ.
Поставління, -ня, с.
1) Ставленіе. Честь-хвалу дайте наперед Богу і господарю, і господинці, і його дочці, й куховарочці за хліба поставління, за страви доношіння.
2) Рукоположеніе.
Стихати, -хаю, -єш, сов. в. стихнути, -хну, -неш, гл. Стихать, стихнуть, утихать, утихнуть, затихать, затихнуть, умолкать, умолкнуть. То стала злая хуртовина по Чорному морю стихати. Музики стихли. У селі і в полі усе давно стихло, тільки не стихає в гаю соловейко.
Тор, -ру, м. Слѣдъ, колея.
Шат, -та, м. ? Ой на горі густий шат.
