Гордівни́к, -ка́, м. Гордый человѣкъ, гордецъ. Сумує собі гордівник мовчки.
Джурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Дзюрчати. А між юрами тими узенька річка прозора й глибока джурчить.
Здорожи́ти 2, -жу́, -жи́ш, гл. Поднять въ цѣнѣ. Здорожили хліб.
Кімля, -лі, ж. Сѣтка для ловли рыбы.
Нами́лювати, -люю, -єш, сов. в. намили́ти, -лю́, -ли́ш, гл. Намыливать, намылить.
Перетягани, -нів, мн. Переходъ гостей отъ тестя къ свекру во время свадьбы; также въ первое воскресенье послѣ свадьбы.
Підустов, -тви, ж. = підуства.
Свідкувати, -ку́ю, -єш, гл. = свідчити. Велике слово свідкує про величне того народу, що зачав його в глибині свого духа.
Хлопець, -пця, м.
1) Мальчикъ. П'ятеро діток Бог дав: дві дівчини і три хлопці.
2) Подростокъ, юноша, молодой человѣкъ, парень; мн.: ребята. З Богом — не з хлопцем жартувати. Еней був парубок моторний, і хлопець хоть куди козак. Дівчата ж із хлопцями начали гулять. У ліс, хлопці! Хлопці-риболовці, удалі молодці, ви закиньте сітку через синє море.
3) Ученикъ у ремесленника.
4) мн. хло́пці. Родъ пантомимы съ куклами и музыкой; устраивается дѣвушками на рождественскихъ святкахъ.
5) Подпорка въ дышлѣ у воловьяго воза.
6) Штативъ, подставка для веретена въ видѣ четырехугольной рамки, когда съ веретена сматываютъ на клубокъ нитки. Ум. хло́пчик, хло́пчичок. В його двоє дітей зосталося: хлопчик і дівчинка. Cм. хлоню.
Чубайка, -ки, ж.
1) Хохолъ, хохолокъ (у птицъ). А кулик чайку взяв за чубайку.
2) Эпитетъ пигалицы, кажется употребляется только уменьшительное: чубаєчка. Ой ти, чаєчко, ти, чубаєчко, позич мені чуба. Ум. чубаєчка.