Гряхоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. = Грюкотіти. Стукотить гряхотитъ, кобиляча голова біжить.
Діди́зний, -а, -е. 1) Унаслѣдованный отъ предковъ, родовой. Що ж було за добре, що ж було за любо у старій дідизній Морозовій хаті. 2) Очень старый. А той Грива був старий дідизний чоловік.
Жовти́нці, -ців, м. мн. Сапоги изъ желтаго сафьяна. Чоботи одні жовтинці, а другі юхтові.
За́здрість, -рости, ж. Зависть. Нема щастя без заздрості. Завидько з заздрости нудився. — мати на кого. Завидовать кому. Заздрість має на його.
Ле́петень, -тня, м. Болтунъ. Лепетень лепече, а дурень слухає.
Насміятися, -смію́ся, -смієшся, гл. Насмѣяться. Хотів я, мати, з сироти насміяти. Щоб ви нашому пісному борщеві не насміялися. Було б тобі та й не дати з себе насміятись.
Понасталювати, -люю, -єш, гл. Насталить (во множествѣ).
Радощ, -щі чаще во мн. ч. радощі, -щів. Радость. Ой привіз же він три радощі в двір: першую радощ — зелений жупан, другую радощ — золотий пояс, третюю радощ — боброву шапку. Аж три пари на радощах кумів назбірали.
Тертиця, -ці, ж. Доска. Ум. терти́чка, терти́ченька, терти́чечка.
Човенце, -ця, с. Ум. отъ човно.
