Дри́ґа́ти, -ґа́ю, -єш, одн. в. дриґну́ти, -ну́, -не́ш, гл. Дѣлать быстрое движеніе ногою; судорожно подергиваться. Тут уміра, а ногою ще дриґа. Не рад лях, що взяв по зубах, а він ще і ногами дриґає. А Потоцький ще гірш сміється: аж ніжками дриґа та регочеться. І старому собаці дриґають жили. Тепер вони сплять з перепою, не дриґне ні один ногою.
Княгиня, -ні, ж.
1) Княгиня, жена князя. У його жінка княгиня, з Волині ляшка.
2) Новобрачная. Ой вийди, мати, огляди, що тобі бояре привезли: привезли скриню й перину і молодую княгиню. Ні, молода княгине, не піду я до тебе на весілля.
3) Родъ весенняго хоровода съ пѣснями. Ум. княги́нечка, княги́нька, княже́йка. Засватав собі княгинечку. Жінка княгинька, а хата неметена. Яворові сінці, тесові стільці, а на тих стільцях красна княжейка.
Начепляти, -ля́ю, -єш, гл. Нацѣплять во множествѣ. Начепляла собі такого багато намиста, що й шия вгинається. Нацепляла кораликів, щоб її любили.
Оцет, о́цту, м. Уксусъ. Несе щуку-рибу з оцтом. Насміхались воїни, подаючи йому оцет. Піднести з оцтом фиги.
Півтора числ. Полтора. Як ми любилися півтора року. Надувся, як півтора нещастя. Що не скаже, то все півтора людського, — все глупость.
Присмажити, -ся. Cм. присмажувати, -ся.
Продимити, -ся. Cм. продимляти, -ся.
Стінковий, -а, -е. ́ О камнѣ: годный для кладки стѣнъ (во внутрь, для обливцовки употр. личковий).
Уґоґати, -ґаю, -єш, гл. Плохо сдѣлать. Ну, вже ж і вґоґала! Напекла, бодай ти катівських рук не втекла.
Хвиля, -лі, ж. 1) Волна. Встала на Чорному морі бистрая хвиля. Дума. Чому в ставу вода руда? Мабуть хвиля збила. мо́ре в хви́лю. Море во время волненія. Море в хвилю і тишу. 2) Буря, порывы вѣтра. Хвилею багато яблук позбивало. Гряд з хвилею. 3) Минута, время. В добру хвилю чекай злої. Ото по тій хвилі я пішов до пана. 4) Хорошая погода. Ум. хвилька, хви́ленька, хвилечка. Часом прийде хтось до хати на хвильку.... мусиш сісти хоч на хвилю. Ото той волик несе їх, і так несе: що хвилька, то й милька. Зустрілись на одну хвилечку.
