Бігати, -гаю, -єш, гл.
1) Бѣгать. Бігає по луці. Въ повел. накл. употребл. иногда бігай вм. біжи. Бігай, коню, бігай, коню, бо вже вечеріє. Употребл. оно также тавтологически: Ой бігайте-біжіть шляхом да наженіте Касю з ляхом. Бігай, хлопче! Бігаймо у великий гай! Бігаймо, кажу.
2) О коровахъ: случаться.
Бонюх, -ха, м. Навозный жукъ.
Загри́вий, -а, -е. Имѣющій бѣлую масть вокругъ шеи (о птицахъ и четвероногихъ животныхъ). Загривий гусак. Загрива гуска. Загрива вівця — біла, а шиворот чорний.
Козиритися, -рю́ся, -ришся, гл.
1) безл. Идти картамъ. Не буду дивиться, нехай козириться.
2) Принимать бравый видъ. Коло дівки парубонько півнем козириться.
Ніколитися, -литься, гл. безл. Нe хватать, нe доставать времени. Я б тобі й радніший пособити, так і мені так ніколиться.
Оббризкати. Cм. оббризкувати.
Підпеньок, -нька, м. = опеньок. Пішов дід по гриби, баба по підпеньки.
Поломінь, -ні, ж. Пламя. Робім ся огньом. Яков ти поломінев будеш? Іван палахнув наче та поломінь.
Пополоскати, -щу, -щеш, гл. Пополоскать. Ми (гуси) попливем да нош пополощем.
Рундуковий, -а, -е. Крылечный. Розчинились у гетьмана рундикові двері.
