Гомонли́вий, -а, -е. 1) Говорливый, болтливый, разговорчивый. То був дуже гомонливий, а то й на мову не дається. Параска знов весела і гомонлива. 2) Шумный.
Жи́дик, -ка, м. Ум. отъ жид.
Переказ, -зу, м. Пересказъ; передача на словахъ.
2) Преданіе. Забула історичні перекази. Віри і звичаїв і предківських переказів зреклись. Всячину переказом знає, — т. е. по преданію).
Писарина, -ни, м. Писарь, писаришка. А там панові не вподобався, писарині якому.
Покірливість, -вости, ж. Смиреніе, кротость. Може ласкавостю своєю та покірливостю втихомирю її.
Почитати, -та́ю, -єш, гл. Почитать.
Слідство, -ва, с. Слѣдствіе. Заперли бідолах в острог та й почали писати слідство.
Тупий, -а, -е. 1) Тупой, не острый. Тупий ніж.
2) Неостроконечный. Коротке лице з коротким носом і тупою бородою.
3) Тупой, неспособный.
Умаювати, умаюю, -єш, сов. в. умаїти, умаю, -їш, гл. Убирать, убрать зеленью, цвѣтами. Мою душу, мов до шлюбу дівчину, вмаїли.
Холошні, -шень, ж. Зимніе штаны изъ толстаго бѣлаго сукна (у крестьянъ). До холошень треба й кожушок куценький.
