Зади́мка, -ки, ж. Снѣжный вихрь, мятель.
Квапливий, -а, -е. 1) Поспѣшный, торопливый.
2) Склонный. Чоловік квапливий тілько до злого, лихого. (Правда 1868, 508).
Накива́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Накивать, покивать. Накивав на мене та й пішов. Накивала жінка дякові, щоб прийшов. 2) — на кого. Пригрозить кому. 3) — п'ятами. Удрать, убѣжать. П'ятами накивав, аж залопотіло.
Підніб'я, -б'я, с. = піднебення 1.
Плит, -та, м. Плотъ.
Покотити, -кочу, -тиш, гл. 1) Покатить. Покотив бублик — кіт ухопить. Вона його за ворота собаками випровадила, а по його сліду каменем покотила. І гори покотив би. И горя мало. 2) Покатить, поѣхать, ринуться. На хмарі в Пафос покотила. Сів на повозку і покотив у місто. Як та туча, куди луча, так і покотили. Пішло пожарище гулять степом: геть покотить і дим, і полум'я. О водѣ: хлынуть. Маленька річечка, що так тихенько йшла, заклекотіла, заревла і через греблю покотила. Cм. покочувати.
Прозирало, -ла, с. = дзеркало.
Скатертина, -ни, ж. Скатерть. Стіл дубовий покривала біла скатертина. Ум. скатертинка.
Шанобливий, шановливий, -а, -е. Почтительный. Буде слухняна і шановлива.
Штукований, -а, -е. Состоящій изъ частей.
