Дев'ятира́нський, -а, -е. Съ девятью ранами, относящійся къ 9 ранамъ. Встрѣчено въ нар. молитвѣ. На горі на осиянцькій, на дев'ятиранцькім зілю там Божа Мати спала.... приснив ми ся сон дев'ятиранцький, же Суса Христа на муки брали.
Зоп'ястися, -пнуся, -нешся, гл. = зіп'ясти, -ся.
Ме́рти, мру́, мре́ш, гл. 1) Умирать, мереть. З щастя не мруть. У Горбоносихи мерли діти. 2) Замирать. Чогось сумно і боязно, аж моє серце мре.
Набряка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. набря́к(ну)ти, -кну, -неш, гл. 1) Набухать, набухнуть. Набрякнуть (шкури) водою в Дніпрі. 2) Напухать, напухнуть. Чірка дуже болить, — бач як набрякла.
Нага́єчка, -ки, ж. Ум. отъ нагайка.
Нагина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. нагну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Нагибаться, нагнуться, наклоняться, наклониться. Аж верби нагинались слухать тую мову. Що робити — не прибити, жати — не нагнеться.
Одичавіти, -вію, -єш, гл. Одичать. Одичавів кінь у табуні.
Пагуба, -би, ж.
1) Пагуба, гибель. Од пагуби тебе хранить, щедротами вінчає.
2) Губитель. Клякай, сповідайся ти, пагубо! — каже священник (розбійникові).
Панщина, -ни, ж.
1) Барщина. Хоч ти панщини іще і не одбув, то завтра одбудеш.
2) Крѣпостное состояніе. Дав дві жмені панові срібла та й викупивсь од панщини.
3) Съ удар. на слогѣ, соб. Крѣпостные люди. Ум. панщинонька. Утікала панщинонька із нашого краю.
Славут, -та, м. = славута. Бажав єси, Тарасе, щоб тебе поховали над Дніпром-Славутом.
