Зати́кати, -ка́ю, -єш, сов. в. заткну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Затыкать, заткнуть (отверстіе). Я такими дурнями верхи затикаю. Проїв дірку у бичка, з середини все виїв, а туди горобців напустив і соломою заткнув. 2) Затыкать, заткнуть за что либо. Заток сопілку за пояс. 8) Втыкать, воткнуть, водружать, водрузить. Затикають з одного боку на човні бунчук, з другого прапор.
Захоронний, -а, -е. Защитный.
Земля́нка, -ки, ж. 1) Землянка. Вириєм землянку, виведем сяку-таку оселю та й будем жить. 2) Въ пѣсняхъ иносказательно: могила. 3) Картофель (возлѣ Бучача въ Галиціи). Ум. земля́ночка. Узяв собі паняночку, у чистім полі земляночку.
Нагово́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. наговори́тися, -рю́ся, -ришся, гл. Наговариваться, наговориться. З ким вірно люблюся, — не наговорюся.
Побратися, -беруся, -берешся, гл. 1) Взяться, взять другъ друга. Поберуться усі хлопці і дівчата рядком за руки. 2) Пойти, отправиться. Побрався Павло додому. Гарасько до овець побрався. Куди отце летять з оселі горобці? Дивлюсь, у сад побрались молодці. 3) Пожениться. Доки не поберуться, любляться, а як поберуться, то судяться. Поберемося, небого! 4) Обратиться, превратиться во что (о многомъ). В їх од його лікарства усе в животі брусом побралось.
Прожерка, -ки, ж. Раст. Paris quadri folia.
Проколихати, -шу́, -шеш, гл. Покачать. Повішу ще тії рукава — хай вітер проколише.
Протікати, -ка́ю, -єш, сов. в. протекти́, -течу́, -че́ш, гл.
1) Протекать, протечь, течь. Ой у полю криниченька, вода протікає. По долинах ріки протікають.
2) О посудѣ, крышѣ: давать, дать течь. Паша водянка десь у дні протікає. Треба перекривити клуню, бо вже і в невеликий дощ протікає.
Топорець, -рця, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника.
Штирі, -рьох числ. Четыре. Іди на штирі вітри, а на п'ятий шум.
