Витупкати, -каю, -єш, гл.
1) = витупати 2.
2) Добыть хожденіемъ. Витупкав йому добру парафію.
За́спіль нар. Сплошь, подрядъ.
Лица́рство, -ва, с. Рыцарство. Козацькі війни з ляхами, запорожське лицарство, — надали сміливости народові.
Ловранкува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Полдничать.
Неодмінне и неодмінно, нар. Непремѣнно. Треба неодмінне ті колеса купити.
Осетник, -ка́, м. Раст. luncus effusus.
Попідсувати, -ва́ю, -єш, гл. Подсунуть, пододвинуть (во множествѣ).
Присяй-Богу, присясто-боже, присясто-богу! Ей Богу! Ей-ей! Присяй-Богу буду бити. Присясто-Боже, я не брав.
Спахувати, -хую, -єш, сов. в. спахнути, -хну, -неш, гл.
1) Вспыхивать, вспыхнуть. Іскра до покутя спахнула (гості будуть).
2) Вспыхивать, вспыхнуть (о румянцѣ), густо покраснѣть. Рум'янець густий спахував на личку.
Стейка, -ки, ж. Въ выраженіи: ні сте́йки, ні гейки, — т. е. не стоитъ и не идетъ, нѣчто подобное русск. выраженію: ни взадъ, ни впередъ.
