Байтало, -ла, с. Неработящій человѣкъ, безъ дѣла болтающійся, шляющійся.
Виставлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. виставитися, -влюся, -вишся, гл. Выставляться, выставиться, выдаваться, выдаться (впередъ).
Головня, -ні, ж.
1) = головешка.
2) = зана. Як багато головні в пшениці, то буде мука чорна, як гречана.
3) Раст. Ustilago maydis L. U. Carbo Tul.
Городи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Городить, огораживать. Я такими дурнями тини городила. Городив він раз із батьком хлів. 2) Говорить вздоръ, городить. Старий говорить-городить, та на правду виходить. Городить таке — ні літо, ні зіму. Говоритъ чепуху.
Кал, -лу, м. 1) Грязь. Ой гей, воли, та гей помалу, та витягніть мене із калу, та поставте мене на суши. Як посієш ячмінь та овес у кал (= поки земля ще мокра), так вони тебе нарядять і в жупан. Земля взялась од крови калом. Бодай мої сльози сину, на кали не впали. посадив на кал (кого). Поставилъ въ безвыходное положеніе. 2) У Кулиша употреблено въ значеніи: калъ, пометъ. І зчезне він, мов кал його, без сліду.
Клюпати, -паю, -єш, гл.
1) Стучать.
2) = клюкати 1. Жонва клюпає дзьобом в дерево.
Обрізанець, -нця, м. Серебряный рубль, обрѣзанный съ цѣлью украсть серебра. Карбованці — не жидівські обрізанці, а повні.
Переконуватися, -нуюся, -єшся, сов. в. перекона́тися, -на́юся, -єшся, гл. — чого. Убѣждаться, убѣдиться.
Покінчати, -ча́ю, -єш, гл. Окончить (во множествѣ).
Стішатися, -шаюся, -єшся, сов. в. стішитися, -шуся, -шишся, гл. Радоваться, обрадоваться. Прийшов син з війська, оце мати стішиться. Москаль аж стішився: ото, каже, волом їхати (гарно)!
