Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

долонько

До́лонько, -ка, м. Ум. отъ I. Діл.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 417.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЛОНЬКО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ДОЛОНЬКО"
Бальовий, -а, -е. Бальный. Левиц. І. 451.
Воркітня, -ні, ж. Мурлыканіе.
Дев'ятдеся́т, -тьох, чис. Девяносто. О. 1861. XI. 26. КС. 1885. XI. 537. Єв. Л. ХV. 4.
Довгово́вний, -а, -е. Длинношерстный (объ овцахъ).
Дя́дин, -на, -не. = дядьків. Дядин двір. Чуб. III. 429.
Заси́тити, -чу́, -ти́ш, гл. Вогнать, загнать. Заситить оце кілок у землю. Лебед. у.
Кінчик, -ка и кінчичок, -чка, м. Ум. отъ кіне́ць.
Козій, -зія, м. Названіе вола съ расходящимися въ стороны рогами, концы которыхъ закручены наружу. КС. 1898. VII. 45.
Попідправляти, -ля́ю, -єш, гл. Поправить (во множествѣ).
Струсонути, -ну, -неш, гл. Встряхнуть. Громом Турещину струсонули. К. ЦН. 222.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ДОЛОНЬКО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.