веречи
Веречи, вержу, -жеш, гл. Бросить, кинуть. Велілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 136.
Том 1, ст. 136.