верета

Верета, -ти, ж. 1) Дерюга. 2) Родъ шерстяныхъ разноцвѣтныхъ ковриковъ, которыми застилаютъ лавки, а иногда и столъ. Чуб. VII. 387. Kolb. I. 58. Дайте ж нам і постілку та й писані верети. Гол. II. 111. 3) Множество, куча. Верета горобців у просі. Фр. Пр. 147. Ум. беретка.

Джерело: Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 135.

Випадкові слова

Устидатися, -даюся, -єшся, гл. Стыдиться. Чим мудрий встидається, тим дурний пишається. Ном. № 6177.

повністю...

Утомлятися, -ляюся, -єшся, сов. в. утомитися, -млюся, -мишся, гл. Уставать, устать, утомиться. Ісус, утомившись у дорозі, сидів на криниці. Єв. І. IV. 6. Сирота втомився, на тин похилився. Н. п.

повністю...

Чиноватий, -а, -е. 1) = чиноватний. МУЕ. III. 25. 2) — те полотно. Полотно, при ткани котораго нитки основы въ чинах (Cм. чини) перекрещиваются не пара съ парой, а каждыя три съ каждой одной. Шух. I. 259.

повністю...