провід
Провід, -воду, м. 1) Руководство, предводительство, веденіе. давати провід. Руководить. 2) Провожаніе, а также люди, провожащіе кого либо. З музиками, з проводом провожали гостей. Похоронная процессія: духовенство съ хоругвями и народъ за гробомъ. Бучно з проводом ховали попівну.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 459.
Том 3, ст. 459.