баюра
Баюра, -ри, ж. 1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Перевези мене, чоловіче, без баюру. 2) Ямка въ земляномъ полу. В хаті... усюди баюри під ногами, — уже и не зазнать, коли долівку мазано. Ув. баюрище.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 35.
Том 1, ст. 35.