Беляха, -хи, ж. Сортъ плахти. Черниг. у.

Відхиляти, -ля́ю, -єш, сов. в. відхилити, -лю, -лиш, гл. 1) Отклонять, отклонить; отвращать, отвратить, отвести. МВ. І. 21. 2) Пріотворять, пріотворить. Відхили трошки двері. Двері були відхилені, то я й зазирнув. Харьк.

Дейне́ка, -ки, м. Словомъ дейнеки впервые названъ пѣхотный полкъ, составленный въ 1657 г. полтавскимъ полковникомъ М. Пушкаремъ изъ всякаго сброда, плохо вооруженнаго. «Пушкарь... собралъ себѣ зъ винниковъ, броварниковъ, пастуховъ и наймитовъ людскихъ полкъ пѣхотній, наименовавши его Дейнеками; которой то полкъ мало въ себѣ имѣлъ товариства зъ добримъ христіянскимъ сумленіемъ, и оружіемъ до войни приличнымъ; но тилко зъ рогатинами, косами і кіями, и изъ сердцами до убійства и разграбленія имѣній людскихъ готовими». (Величко. Лѣт. І. 328). Клобуковская, жалуясь на Подлеснаго, напавшаго на ея домъ съ толпой вооруженныхъ слугъ, представила какъ corpus delicti, оружіе отнятое у убитаго П., она «презентовала» въ судѣ «areum album alias łuk białogrodzki sagittas quatuor atque deinekam alias wegierę»; говорила, что П. стрѣлялъ «per fenestram, baculo, alias wegierą, extrusam». Сопоставляя тексты находимъ, что слова: «дейнека, wegiera и baculum» — синонимы: слѣд. dejneka = дубина, палка, а потому, въ примѣненіи къ козацкимъ отрядамъ, слово дейне́ки должно было означать толпу, вооруженную дубинами. КС. 1889. I. 222. (Замѣтка В. А.). Кулишъ, беря это слово въ томъ же значеніи полуразбойничьяго военнаго сброда, употребляетъ его въ поэмѣ «Великі проводи», относящейся ко временамъ Богдана Хмельницкаго, т. е. до составленія помянутаго полка. Чи то грачі, чи то галіч, чи хижі дейнеки роспускають по Вкраїні загони далекі? К. Досв. 242. Величалися дейнеки будинковим лупом. Ibid. 207.

Дру́жно нар. Дружно, въ согласіи. З хазяїном я жив дружно. Стор. І. 228. Ум. дружне́нько. Жили дружненько ті дві жінки, мов би куми або ятрівки. Сніп. 207.

Инбирь, -рю, м. = имбер. Ум. инбирець.

Повицуплювати, -люю, -єш, гл. Вытащить (во множествѣ).

Позгортати, -та́ю, -єш, гл. Свернуть (во множествѣ). Позгортай одежу та поховай у скриню. Кіевск. у.

Свистун, -на, м. 1) Свистящій человѣкъ. 2) Дѣтская игрушка: глиняная свистулька въ видѣ птицы или звѣря. 3) Пустой орѣхъ съ отверстіемъ. Був колись оріх, а тепер свистун. Ном. № 1866. Ум. свистунець, свистунчик.

Сіяч, -ча, м. Сѣятель. Ось вийшов сіяч сіяти. Єв. Мр. IV. 3.

Тихострунний, -а, -е. Съ тихо звучащими струнами. Кобза тихострунна. К. Дз. 191. Мовчала мовчки тихострунна ліра. К. Дз. 65.