Гіркота, -ти, ж. = гіркість. Це сіль сілка і гіркоти не має. Ніхто не може одібрати од перцю гіркоти.
Ґе́рда́н, -ну, м. Шерстяная повязка въ формѣ широкой ленты, которую въ Галиціи дѣвушки носятъ на головѣ; если же она носится на шеѣ, то на ней нашиваются разноцвѣтныя бусы; подобною же повязкою украшаются и шляпы парней.
Забагну́ти, -гну, -неш
Невигода, -ди, ж. Неудобство. Не так шкода, як невигода.
Няй нар. = най. Няй слівце промовить.
Подокочувати, -чую, -єш, гл. Докатить (во множествѣ).
Позавозити, -вожу, -зиш, гл.
1) Завезти (многое). Як станем їхати в город, то й почнуть баби: завези моїй, дочці сорочку! завези моєму синові чоботи! та як почнеш завозити та й прогаєшся, поки всім позавозиш.
2) Уѣхать, не возвративъ занятаго. Позичиш кому грошей, чи й так чого попросе, а тоді й поїде і не віддасть. Отак чимало вже нашого позавозили.
Положитися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) Лечь. В Вифлеємі народився, там у яслах положився. Спать з тобою положусь.
2) Отелиться. Положилася корова.
Скавчати, -чу́, -чи́ш, гл. = скавучати.
Стоянок, -нка, м.
1) Ум. отъ стоян.
2) Родъ дѣтской игры.
