Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

чиновать

Чиновать, -ті, ж. = чиновате полотно. (Cм. чи́новатий 2). Вх. Зн. 80.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 463.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИНОВАТЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЧИНОВАТЬ"
Бенкетування, бенькетува́ння, -ня, с. Пированіе.
Гайовик, -ка, м. Лѣшій. Уман. II. 84.
Дзвені́ння, -ня, с. Звукъ (звенящій). Мелодії лилися як сльози, то тихо, тихо, шо разом заливали всю залу й сповняли її дзвенінням гарного рояля. Левиц. Пов. 264.
Забабува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1) Начать акушерствовать. 2) Заработать акушерствомъ.
Наря́донько, -ка, м. Ум. отъ наря́д.
Плетіння, -ня, с. 1) Плетеніе. 2) Вязаніе.
Роскобіжкатися, -каюся, -єшся, гл. Разжиться. Вас. 213.
Сивковий, -а, -е. Сѣрый, изъ сѣрой шерсти. Бо я вівчар нетяга, сивковая серм'яга. Чуб. V. 124.
Цокувати, -кую, -єш, гл. 1) Изумляться, остолбенѣвать. Вх. Уг. 274. 2) цоку́ють ко́ні. Лошади не хотять везти. Вх. Уг. 274.
Шинкарівна, -ни, ж. Дочь кабатчика.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЧИНОВАТЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.