Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хура 1

Хура 1, -ри, ж. Нагруженный кладью возъ, сани съ кладью, кладь. Приїхали козаки аж трьома хурами. Що на перву хуру скриню та перину, а на другу хуру все сребро та злото, а на третю хуру сама Хайка сіла. Грин. ІІІ. 267. Бувало накладуть хуру хліба, як тільки може снасть винести. Рудч. Ск. II. 196. Тепер посилає мене (хазяїн) з хурою в Одесу. Кв. Хури не брали. Рудч. Чп. 146. стати під хуру. Подрядиться везти кладь. КС. 1882. X. 186. Сергій.... із під хури вернеться. Г. Барв. 206.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 419.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУРА 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХУРА 1"
Відбабувати, -бу́ю, -єш, гл. Окончить практику (объ акушеркѣ). Пішла, відбабувала і вернулась додому. Чуб.
Досні́дати Cм. доснідувати.
Жіно́тва, -ви, ж. = жінота = жінва. Волч. у.
Казити, кажу, -зиш, гл. Искажать, портить. Гостець пазить йому вид.
Описковий, -а, -е. Нарисованный опискою (Cм.) Вас. 184.
Погоїти, -го́ю, -їш, гл. Залѣчить (во множествѣ). Так попекла руки, що в силу погоїш. Черниг. у.
Погріб, -ба, м. Погребъ. Дід... закинув його у погріб. Рудч. Ск. II. 14. Ум. погрібець. Чуб. V. 1174. В погребці замурувався. Драг. 39. Маленький погрібець повен яєць. ХС. ІІІ. 63.
Пороспалювати, -люю, -єш, гл. То-же, что и роспали́ти, но во множествѣ.
Струсевий, -а, -е. Страусовый. Струсеві піря. К. ЧР. 54.
Трепіття, -тя, с. = трепеття. Гол. IV. 130.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХУРА 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.