Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

хто

Хто, кого, мѣст. Кто. Знаю тебе, хто єси. Єв. Мр. І. 24. А хто тут у лисиччиній хатці? Рудч. Ск. І. 45. Хто так, а хто сяк. Кто нибуть, кто либо. Може хто вас налаяв? МВ. І. 11. Може хто звістку подасть. Кто бы ни было. Хто йде, не мине: то кивне, то моргне. Шевч. 196. хто хоч, кого́ хоч, кому хоч. Кто, кого, кому угодно. Кому хоч, тому й оддаси. нема́ кому́. Некому. Лема кому роспитати, чого плачуть очі, нема кому росказати, чого серце хоче. Шевч. 40. ні́ від кого мені́ піти з до́му, бо сама до́ма. Некому замѣнить меня дома, если бы я ушла. Волч. у.  
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 418.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХТО"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ХТО"
Бібок, -бка, м. = бібка. Черк. у.
Доско́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Подпрыгнуть до, допрыгнуть. Не доскочиш, бо дуже високо. Доскоче конем до царівни (а царівна сиділа у високому терему). Грин. І. 171. Свого одбіг, чужого не доскочив. Г. Барв. 92. 2) Дойти, достигнуть. По чарці, по другій, та так може й до десятка, чи й лучче, доскочило. Грин. II. 179. 3) Достать, пріобрѣсть, Взять въ добычу. Оттоді то й Черевань доскочив собі несчисленного скарбу. К. ЧР. 4. Добре, кажуть, що шовкові брови удались, хода павлина да вид королівський, — дак і козака доскочила. Осн. 1862. VIII. Вовка.... живцем доскочили. К. ДС. 7. Доскребти. Cм. доскрібати.  
Заквіта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. закві́тнути, -ну, -неш, гл. Зацвѣтать, зацвѣсть. Які тоті квітки красні, котрі заквітають. Гол. II. 797. Ой заквітли хвіялочки, заквітла. Гол. І. 335.
Запащекува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Заговорить быстро. 2) Начать говорить дерзости.
Подобний, -а, -е. = подібний. Хоць я гарна і подобна, до роботи не способна. Грин. III. 215. Ти, дівчино, ти подобна, не здавайся на підмову, будеш добра. Чуб. V. 355. Пречистенський манастирь, подобний, як на Охвонський горі. Стор. МПр. 166.
Поженитися, -нимося, -теся, гл. Жениться (о многихъ); вступить въ бракъ. Ну, тепер ми всі поженились, — як би нам шуряка оженить. Рудч. Ск. І. 86. От поженились вони собі (дівка й парубокъ). Чуб. II. 546.
Полотенко, -ка, с. 1) Ум. отъ полотно. 2) Полотно для сита. В'язка личаних полотенків на решета. О. 1862. IX. 63. 3) = полотенце 3. Вх. Уг. 261.
Поскорчувати, -чую, -єш, гл. Покорчить. Руни поскорчує та позводить. Кв.
Прохід, -хо́ду, м. 1) Проходь. 2) = прохідка. У неділю по вечері помоливсь пан Богу, взяв собі вірну слугу, пішов для проходу. Грин. III. 616.
Тасканина, -ни, ж. 1) Продолжительное перетаскиваніе; возня при перетаскиваніи. Шейк. 2) Драка, потасовка. Була там тасканина. Ум. таскани́нка.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ХТО.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.