Вітер, -тру, м. 1) Вѣтеръ. Із-за гори вітер вів, калина не спів. Із вітром могила в степу розмовляє. на вітер підняти. Приводить въ чувство упавшаго въ обморокъ, вынося его на чистый воздухъ. Не виїхав козаченько за білії хати, як довелось дівчиноньку на вітер підняти. пішло з вітром, за вітром. Пропало, пошло прахомъ. вітер має. Уже нѣтъ. шукай вітра в полі! Напрасно будешь искать, не найдешь. іди по три вітри. Ступав къ чорту. жене, як дідько вітри. Летить, какъ бѣшеный. Ум. вітрець, вітречко, вітрик, вітронько. 2) = ятір.
Галузка, -ки, ж. Ум. отъ галуза.
Добува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. добу́ти, -бу́ду, -деш, гл. 1) Добывать, добыть; доставать, достать, пріобрѣтать, пріобрѣсти. От лисичка змерзла, то й побігла в село вогню добувать, щоб витопить. Чи у свахи сорочки немає, чи чобіт добуває? Панували, добували і славу, і волю. Буде з нас, — не діти в нас; а діти будуть, то сами добудуть. 2) Брать, взять (городъ во время войны). Добувати міста. 3) Вынимать, вынуть (саблю изъ ноженъ). 4) Доживать, дожить до срока. Мушу году добути. Іще тиждень добуду. Бона вже останні години добуває дома. Добува́ти ві́ку. Доживать.
Минера́л, -лу, м. Минералъ.
Надве́зти́ Cм. надвозити.
Обдати, -дам, -даси, гл. Дать всѣмъ.
Сойм, -ма и -му, м. Сеймъ. Ум. со́ймик.
Торопати, -паю, -єш, гл.
1) Бѣдствовать, влачить жизнь.
2) Болтать.
Червотока, -ки, ж.
1) Насѣк. Anobium.
2) Изъѣденный червями. Сироїжки такі тобі червотоки.
Черепча, -чі, ж. Родъ невода, употребляемаго на Днѣстрѣ.
