Визнаватися, -знаюся, -єшся, сов. в. визнатися, -знаюся, -єшся, гл. Обнаруживаться, обнаружиться, сдѣлаться извѣстнымъ. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія!
Воєвода, -ди, м. Воевода. Да оддав мене мій батенько да за воєводу, у чужую сторононьку, далеко од роду.
Войдування, -ня, с. Барахтанье, возня.
Жи́то, -та, с. Рожь. Не вважай на врожай, а жито сій, то хліб буде. Жита. Всходы, засѣянныя рожью поля. І повіявся гень поміж житами, тільки шапка та поверх колосся. Іде полями та житами до матері в гості. Ум. жи́течко, жи́тце. Загнали в клуню поросючку і восьмеро поросят, там і житцем їх підгодовуємо.
Кітка, -ки, ж. Кошка. Рано пташка заспівала б, як би кітка не ззіла. Не грай, кітко, з медвідем, бо тя здавить.
Настільник, -ка Скатерть. Стіл застелений чистим настільником. Дівчата несуть сорочки, шиті рушники, настільники.
Обскребти Cм. обскрібати.
Призвістка, -ки, ж. Предвѣстіе, предзнаменованіе.
Свистання, -ня, с. = свистіння.
Хух, -ху, м. Дуновеніе. Бери, жінко, в черепок хуху і святого Духу. (Изъ заговора). пустити на хух. Пустить на вѣтеръ. ні хуху, ні духу. Ни души, никого нѣтъ. в печі́ вже ні хуху, ні духу. Въ печи уже совершенно погасло.
