Біда, -ди, ж. 1) Бѣда, несчастье, горе Від біди поли вріж та тікай. І грім біди не б'є. він є на біді. Онъ въ бѣдѣ. тягти біду за хвіст. Бѣдовать, бѣдствовать; жить съ горемъ и нуждою. на біду зійти. Обѣднѣть, впасть въ несчастіе. біду бідувати. Переживать бѣду. Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. од біди пхаючи. Пополамъ съ бѣдой. 2) Бѣсъ, бѣсовская сила, нѣчто страшное. Була у царя донька, біда ту доньку вкрала. Забіліло ніби кіт. Він, мавши нагайку добру, під'їхав: як вдарить, то щоби кіт, то перервав би його, а то біда стала так висока, як верства, давай скакати на нього. 3) Плохой, недостойный уваженія человѣкъ. Строптивый, злой, лѣнивый человѣкъ. Біду свари, біду ганьби і бий і на біду весь ліс виломи, то біда все бідов. 4) Телѣжка о двухъ колесахъ. Ум. бідка, бідонька, бідочка. Ой не плач же, любко люба, та не бідкуй, бідко. Ой коли б тобі да так як мені бідонька за бідою.
Драни́чина, -ни, ж. = дра́ниця. Загадка. Драничина хоть яку купу звалить.
Зиму́шка, -ки, ж. Яблоко, созрѣвающее къ зимѣ. Cм. зімниця.
Златоси́ній, -я, -є. Синій съ золотомъ. Ой із города Трапезонта виступала галера трьома цвітами процвітана, мальована: ой первим цвітом процвітана, — златосиніми киндяками побивана.
Золотастий, -а, -е. Золотистый. Не ховайсь, моя рибонько золотастая.
Критика, -ки, ж. Критика. На Стрийковських, Коховських і Грондських нічого було п. Падалиці здаватись без усякої критики.
Ораниця, -ці, ж. Вспаханное поле. Попід тоті ораниці студені криниці.
Парубецький, -а, -е. = парубоцький. Молодецька хода, парубецький стан.
Ставець, -вця, м.
1) Деревянная тарелка. Кожному старцю по ставцю.
2) Цилиндрическій сосудъ съ дномъ для печенія пасхальныхъ хлѣбовъ.
3) Конусообразная куча дровъ, приготовленная для выжиганія угля.
Хуґа, -ґи, ж. Вьюга, мятель. Як піднялась хуґа! Ліпе ж тобі, що й Господи!