Дозоло́чувати, -чую, -єш, сов. в. дозолоти́ти, -чу́, -тиш, гл. Оканчивать, окончить позолоту. На дворі просо молотят, а в хаті косу золотят; на дворі домолочуют, а в хаті дозолочуют.
Зару́бувати, -бую, -єш, сов. в. заруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Зарубливать, зарубить, убить рубящимъ орудіемъ. Коня візьмуть і попружечку, тебе зарубають, мою душечку. 2) Дѣлать, сдѣлать зарубку, насѣчку. 3) — язик. О лошади: ранить языкъ травою. 4) — себе. Ограждаться, оградиться, защититься. Ой піду я в полонину та в зелену пущу, там я себе зарубаю, нікого не пущу.
Засу́нути, -ся. Cм. засувати, -ся.
Знаха, -хи, ж. Знающая, мастерица.
Небій, -бо́я, м. Безстрашный. І небоя вовки їдять.
Погромище, -ща, с. Разгромъ. Мов після великої пожежі, або після татарського погромища.
Пообчищатися, -щаємося, -єтеся, гл. Обчиститься, очиститься (о многихъ).
Тилинка, -ки, ж. Родъ открытой свирѣли изъ бузины или вербы, безъ боковыхъ отверстій.
Уділити Cм. уділяти.
Хитючий, -а, -е. 1) = хисткий 1. Се хитючий човен.
2) = хисткий 3. Яка хитюча гілька.
