Дві́йник 1, -ка, м. У сусальщиковъ и золотильщиковъ по дереву: листки позолоченнаго серебра.
Дячкі́в, -ко́ва, -ве. Принадлежащій дьячку. А я хлопець, дячків син.
Зале́глість, -лости, ж. Недоплата, недоборъ, недоимка.
Зги́бати, -баю, -єш, гл. Найти, встрѣтить. Сидітимеш, Ірина, поки тебе чорт згиба.
Кита, -ти, ж. 1) = ки́тиця. Въ слѣдующ. примѣрѣ употреблено, повидимому, въ значеніи: султанъ, перья на головномъ уборѣ: Кита біла, кивер чорний, хлопець гожий і моторний. (Но Cм. этотъ-же примѣръ при словѣ китель). 2) Хвостъ лисицы. Cм. китюх. 3) = китайка? Один на собі каптан має та з під того жовті та чорні кити видирає. (Въ друг. вар. здѣсь: китайку видирає.
Кісно нар. = тісно. та його́ ще не кісно тре́ба. Да его еще не безотлагательно, не очень нужно.
Мачуше́нко, -ка, м. Сынъ мачехи, брать по отцу, но не по матери.
Полокати, -каю, -єш, гл. Мыть, полоскать. Полотна пшениця.
Роскіл, -колу, м. Узкій проходь для овецъ въ загородку, называемую аге́л (Cм.).
Свістонька, -ки, ж. Ум. отъ свість.
