Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

туга 1

Туга 1, -ги, ж. Горесть, печаль. Волить моя голівонька, ще й серденько в тузі. Рудч. Чп. 87. Він їм тугу розганяє, хоч сам світом нудить. Шевч. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. Ум. туженька, тугонька. Серцю туженьки завдав. Гол. І. 188.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 292.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУГА 1"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ТУГА 1"
Безсилий, -а, -е. Безсильный. МВ. (О. 1862. І. 85).
Вислозадий, -а, -е. О рогатомъ скотѣ: съ такой задней частью спины, которая опускается внизъ. Волч. у.
Козловий, -а, -е. Козловый.
Лупи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Спадать (о корѣ), лупиться (о кожѣ), шелушиться. Лупляться ноги, що все в воді. Васильк. у. 2) Выходить изъ яйца (о птенцахъ). Ном. № 13690.
Неодинокий, -а́, -е́ Неодинокій. Там неодинокий з нею був би я. Шевч. 37.
Пустісінький, -а, -е. Совершенно пустой. Отті прямії колоски зовсім пустісінькі, ростуть на ниві даром. Греб. 363.
Рукодіяння, -ня, с. = рукодія. Нема в світі, як свого рукодіяння чи полотно, чи свита: носитиметься не знать докіль. Васильк. у.
Стопа, -пи́, ж. 1) Стопа, ступня, слѣдъ ноги. Тілько ми поминули, — вони (лисиці) тоді повставали да так стопа в стопу і біжать. О. 1861. V. 70. Старий показав мені на дві стопи, висічені на тій скелі. Стор. II. 122. 2) Футъ. Пять стопів глини. Федьк. І. 75.
Тогобочанський, -а, -е. Съ той стороны рѣки. Тогобочанська жінка. Сосн. у.
Усхнути, -ну, -неш, гл. = усохнути.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ТУГА 1.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.