Догово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. договори́ти, -рю́, -риш, гл. Договаривать, договорить, оканчивать, окончить рѣчь. Ще він не договорив слова.
Дого́ня, -ні, ж. = Догонь.
Зану́дити, -джу́, -диш, гл. 1) Навести тоску, скуку. Вона в мене не полуднала, тілько мені та занудили. Се ти себе, занудиш, дитино моя. 2) безл. Затошнить. Занудило коло серця.
Запала́ти, -ла́ю, -єш, гл. Запылать. Земля затрясеться, небо запалає.
Кізь-кізь! меж. Зовъ козъ.
Незабаром нар. = незабавом. Як воно (сонечко, Coccinella septempunctata) скоро зніметься й полетить — незабаром сояшно буде. Незабаром після сього вернувся з війни мій батько.
Посміх, -ху, м. Смѣхъ, насмѣшка. Скорий поспіх — людям посміх. З посміху люде бувають.
2) Посмѣшище. І прийміть же мене до себе і пригорніть же мене до себе, щоб я людським посміхом не ходила.
Похорувати, -ру́ю, -єш, гл. Проболѣть нѣкоторое время.
Талабаїти, -баю, -їш, гл. Тревожить? возмущать? Не вступайте, сильнії бояре, не талабайте золотої ціщейки.
Шляхточка, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
