Відбивати, -ва́ю, -єш, сов. в. відбити, -діб'ю, -б'єш, гл. 1) Отбивать, отбить. Відбив носок од кухля. Став двері одбивати. 2) Отбивать, отбить, отталкивать, оттолкнуть; отражать, отразить. Одбиває од берега щука риба ряску. Козак нагайкою стріли відбиває. 3) Отражать, отразить (свѣтъ, звукъ). Поверхи дзеркала і води відбивають од себе соняшний світ. 4) Отбивать, отбить у кого-либо что или кого-либо. Він дівчину відіб'є.
Заво́їстий, -а, -е. Воинственный, задорный. Він був у нас хоч і малий на зріст, так завоїстий: було кожного зачепить.
Запащекува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Заговорить быстро. 2) Начать говорить дерзости.
Пороскидати, -да́ю, -єш, гл. Разбросать. Каміння пороскидав.
Прилюдно нар. Открыто, публично. Прилюдно, принародно бито. Вона свою наймичку прилюдно все хвалить.
Приходень, -дня, приходець, -дця, м. = прихідько.
Рибоїд, -да, м. Черный аистъ, Ciconia nigra.
Станути, -ну, -неш, гл.
1) = стати.
2) Истаять. Станула як віск.
Шкільний, -а, -е. Школьный. Початкові шкільні книжечки.
Щибати, -ба́ю, -єш, гл. = лоптати.
