Абе́точка, -ки, ж. Ум. отъ абе́тка.
Викохувати, -хую, -єш, сов. в. викохати, -хаю, -єш, гл.
1) Взлелѣивать, взлелѣять, воспитывать, воспитать. Викохав дитину в добрую годину. Викохав я дівчиноньку людям, не собі. Викохала, випестила, та й обоє покинули. Викохала свою дівочу красу.
2) Выращивать, выростить (животное, растеніе). Хто ж викохав таку гнучку в степу погибати?
Вистриба нар. Скачками, подскакивая. Я йому таке скажу, що він від мене вистриба пійде.
Вишліхтовувати, -вую, -єш, сов. в. вишліхтувати, -тую, -єш, гл. Шлифовать, отшлифовать.
Ґелева́ч, -ча, м. Брюханъ.
Заяло́зити, -жу, -зиш, гл. Засалить.
Зомняти и зом'яти, -мну, -неш, гл. = зімняти. Зомняв на кабаку.
Невірно нар.
1) Невѣрно. Невірно він живе з жінкою.
2) Плохо, дурно. І од людей сміх, і Господь карає, і самим невірно.
Повикохувати, -хую, -єш, гл. Выростить, взлелѣять (многихъ). Дітей своїх він повикохував добре.
Пращур, -ра, м. Пращуръ, отецъ прадѣда.
