Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

самоволець

Самоволець, -льця, м. Своевольникъ. Та що лихе життя із тими самовольцями. МВ. ІІ. 80. Бач, які самовольці: самі роблять як знають. Черк. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 4, ст. 99.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОВОЛЕЦЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "САМОВОЛЕЦЬ"
Валасання, -ня, с. Шлянье.
Голя́р, -ра́, м. = Голій. Вх. Лем. 404.
Картузовий, -а, -е. Картузный.
Кобильчина, -ни, ж. Плоховатая кобыла.
Козирити, -рю, -риш (ушима), гл. Прясти ушами, насторожить уши (о лошади). О. 1861. V. Слов.
Лю́стерко, лю́стеречко, -ка, с. Ум. отъ люстро.
Невстид, -ду, м. Безстыдство.
Попідстругувати, -гую, -єш, гл. Подстрогать (во множествѣ).
Страхіть, -ти и -ті, ж. = страхів'я. О. 1862. VI. 62. Як горіло, — страхіть яка! Н. Вол. у.
Турчинонько, -ка, м. Ум. отъ турчин.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова САМОВОЛЕЦЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.