Викладати, -даю, -єш, сов. в. викласти, -ду, -деш, гл.
1) Выкладывать, выложить. Як позичає, то всі боги викладає.
2) Въ художественныхъ гуцульскихъ работахъ: дѣлать инкрустаціи изъ дерева, рога или кости.
3) Только сов. в. Положить убитыми многихъ, убить многихъ. Виклав ляшків, виклав панків у чотирі лави.
4) Раскладывать, разложить. Сидить мила в загороді, карти викладає.
5) Излагать, изложить. От л й викладаю все теє небозі.
6) Сочинять, составлять. Не хапайсь пісні співать — повагом! бо не ти її виклав.
7) Испражнять, испражнить. А ні ладу, а ні складу, іззіж те, що я викладу.
8) = валашити, вивалашати.
9) смішки си (собі) з кого викладати. Трунить, смѣяться надъ кѣмъ, подтрунивать.
Відідрати, віддеру, -реш, гл. = віддерти.
Відмінювати, -ся, гл. = відміняти, -ся.
Відсікати, -каю, -єш, сов. в. відсікти, -січу, -чеш, гл. Отсѣкать, отсѣчь. Ангел махнув та й відсік праве крило Сатанаілу.
Зате́мнювати, -нюю, -єш, гл. = затемняти. Затемнює євангельський завіт.
Клект, -ту, м. = клекіт. Клект злячий з під хмар чути.
Перемерзнути, -ну, -неш, гл. Перезябнуть. Хоч як перемерзнеш, а на печі як спотієш, то все минеться.
Субітник, -ка, м.
1) Наказываемый по субботамъ.
2) Поминальная книга, субботникъ, синодикъ. В субітник Фоку записали. Запишімо, стара, часть грошей на церкву, щоб нас поминали, щоб нас записали в субітник.
Трина, -ни, ж. Употребляется также и лишь во множ. ч. съ тѣми-же значеніями. 1) Сѣнная труха, измельченное сѣно или солома. 2) Опилки древесныя. Чому вітер несе трину? бо вона дрібненька. Ум. три́нка.
Упирів, -рова, -ве Принадлежащій упырю.
