Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

вигівщина

Вигівщина, -ни, ж. Время гетманства Ивана Выговскаго (1657 — 1659). Мушу видати книжку про порядки, які завелись на Вкраїні за гетьмана Виговського: ту книжку оглашу Вигівщиною. К. Хм. 5.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 152.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГІВЩИНА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИГІВЩИНА"
Бенькет, -ту, м. и пр. Cм. бенкет и пр.
Икати, -каю, -єш, [p]одн. в.[/p] икнути, -ну, -неш, гл. Икать, икнуть.
Кацапський, -а, -е. Великорусскій.
Кітлярка, -ки, ж. Жена мѣдника. Ум. кітля́рочка. Моя мати не кітлярочка, я не кітлярчина дочка. Я кітлів не латала, щобим по грошу брала. О. 1862. IV. 18.
Одноокий, -а, -е. Одноглазый. Лучче тобі однооким увійти в царство Боже. Єв. Мр. IX. 47.
Падлючний, -а, -е. Подлый, испорченный. От падлючні діти: понехтували хлоп'я, — я́к побили! Зміев. у.
Парубчук, -ка, м. = парубчак.
Позбігати, -гаємо, -єте, гл. Сбѣжать (о многихъ). З двора й собаки наші позбігали. Г. Барв. 54.
Порозводвти, -джу, -диш, гл. То-же, что и розвести, но во множествѣ.
Тупцювання, -ня, с. 1) Топаніе, отупаніе. 2)коло кого. Ухаживаніе хлопоты.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИГІВЩИНА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.