Віддушувати, -шую, -єш, сов. в. віддушити, -шу, -шиш, гл. Отдавливать, отдавить. Віддушувати сир.
Зачо́вгати, -гаю, -єш, гл. Зашаркать (ногами).
Круш, -ша, м. Руда, металлъ. Лучче піти, моя мати, в Сібіроньку круш копати, ніж.
Надво́рі нар. Внѣ дома, подъ открытымъ небомъ, на дворѣ. Хиба тільки світу, що у вікні? Єсть іще й на дворі. Мати твоя та брати твої стоять на дворі.
Неозорвий, -а, -е. Необозримый.
Обірка, -ки, ж. Веревка, продѣтая въ крайнія петли нижняго края рыболовной сѣти.
Перцювати, -цю́ю, -єш, гл.
1) Очень энергично что либо дѣлать, чего либо требовать. А він по тій ріллі з конякою перцює, біга. Вже не даремне батько так перцювали, щоб її (подушку) покласти їм у голови. Та ну бо! й почне з-за Ядама гнути. Росказав би мерщій, що там, та й край, — перцює стара.
2) Дѣлать строгій выговоръ, ругать.
Рибас, -са, м. Продавецъ рыбы.
Сполонити, -ню, -ниш, гл. У : сдѣлать краснымъ. ссылается на нижеслѣдующее місто буковинской пѣсни: Ой маю я в царя нивку, — в чистім полі могилку: карабінцами виорана, а кульками засіяна, білим тілом зволочена, кровцев сполонена. Едва-ли здѣсь не ошибка: вѣроятно, слѣдовало-бы: сполочена (отъ сполокати), какъ того и рифма требуетъ. Второе значеніе у вѣрнѣе: наполнить, напитать влагой, полить, сильно смочить: Кровцев землю сполонила. Cм. сполонитися и сповенити.
Укривати, -ваю, -єш, сов. в. укрити, укрию, -єш, гл.
1) Укрывать, укрыть, покрывать, покрыть. Ой візьми ж мій жупан синій да вкрий мене. Вкривав собі хату. Буду тою хустиною сідельце вкривати. Дніпр укрили байдаки. Солов'ї, зозулі, райські птиці — та так і вкрили яблуньку.
2) Защищать, защитить. Укрий, Покрово, від духа злого і чоловіка такого.
3) Покрывать, покрыть (что либо бывшее). А на мене молодую поговір, неслава. Прибудь, прибудь, мій миленький, покрий неславоньку! А мій милий прибуває, неславу вкриває.
