Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

ветуля

Ветуля, -лі, ж. = ватуйка. Вх. Уг. 230.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 143.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕТУЛЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВЕТУЛЯ"
Каправий, -а, -е. Съ гноящимися глазами.
Підсісти, -ся. Cм. підсідати, -ся.
Поблизничити, -чу, -чиш, гл. Родить двойни. Всі ж ті овечки та покотили, та покотили, поблизничили. Гол. II. 16.
Понапікувати, -кую, -єш, гл. = понапікати. Сим. 209. Маркев. 71. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73.  
Прилеститися Cм. прилещатися.
Роспукнути Cм. роспукати.
Скамниця, -ці, ж. = скамна. КС. 1884. І. 32. Обозветься та Марєчка у світлиці, прихиливши головоньку ік скамниці. Мет. 178. Лежить мила на усю скамницю. Чуб. V. 365.
Утіканка, -ки, ж. = утік. Утіканка не славна, але дуже пожиточна. Чуб. І. 278.
Фацарний, -а, -е. 1) = капарний. Фр. (Желех.). 2) Упрямый, злобный. Вх. Зн. 74. 3) Вороватый. Шух. І. 33.
Хатник, -ка, м. Домосѣдъ. (Гуцульщина. Отъ В. Дорошенка).
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВЕТУЛЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.