Жа́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Жаловаться. Ніколи не жалиться, і не бачила зроду я, щоб вона плакала. Жа́лься, Бо́же! Сохрани, Богъ! Помилуй, Богъ! Будь милостивъ, Боже! Жалься, Боже, чого доброго. Жалься, Боже, старенької неньки, що з дочкою ще не нажилася, слізоньками гірко облилася, що дочкою ще не навтішалась, сиротою у хаті зосталась. 2) Съ измѣнен. удар.: жали́тися. Жалиться, жалить. Кропива жалиться.
Завечері́ти и завечорі́ти, -ри́ть, гл. безл. Повечерѣть.
Запи́тяний, -а, -е. О болѣзни: пріобрѣтенный отъ питья чего-нибудь.
Зди́міти, -мію, -єш, гл. Обратиться въ дымъ, разсѣяться какъ дымъ. Пропав, як здимів.
Кватирантів, -а, -е. Принадлежащій квартиранту.
Накриття́, -тя́, с. 1) Крыша, кровля. Під їдним накриттям дві хати. 2) Покрывало.
Повз нар. Мимо. Що повз мій двір, ворітечка голубка летіла.
Схлипування, -ня, с. Всхлипываніе. Ділу ніч тільки й чутно було її глибоке зітхання, її гірке схлипування.
Тьоророх меж. для выраженія пѣнія соловья. Ой у саді соловейки тьох-тьоророх.
Укоренити, -ся. Cм. укореняти, -ся.
