Віхоть, -хтя, м. 1) Мочалка, употребляемая при мытьѣ посуды, утвари и пр. 2) Пучекъ соломы. Віхоть соломи на устілку. Далі трохи присвоєне, стануть палить степи: вийде чоловік у поле, — викреше огню, положить його у солом'яний віхоть, розмаха гарненько та й кине. 3) Горящій клокъ, уносимый вѣтромъ съ пожара. упав віхоть. Случилось несчастье, непріятность. Здається, що сей чоловік буває і крутиться у нас за тим, що дуже поганий віхоть упав, — і він не зна, як перебути сей час. Ум. віхтик.
Князик, -ка, м. Ум. отъ князь.
Коропавий, -а, -е. Шероховатый, въ бугоркахъ.
Непутити, -чу, -тиш, гл.
1) Мѣшать, быть помѣхой, стоять на дорогѣ, сбивать съ пути, съ толку. Любов... і мозок непутить, і кров. Не мені непутить отой Улас головатий, а то б не взяли сина у москалі. Воно б можна до паламарки теє — нема що! але ж батько непутить, а сина чортма.
2) Портить, развращать. Багато нашого брата горілка непутить.
3) Съ отрицаніемъ безлично. не непутить. Не мѣшаетъ. Хоч би й десятку дали, то воно не непутило б.
Полізти, -зу, -зеш, гл. Полѣзть. Полізьмо на дуба. Люде б'ють гадюку, а вона, бідна, уже й не полізе. Завдав жаху! аж волосся до гори диб полізло.
Половинниця, -ці, ж.
1) Сортъ плахти.
2) Та, которая все уменьшаетъ на половину (переполовинює?) Встрѣч. въ уменьшит. формѣ въ слѣдующей пословицѣ: Винничка — всьому половинничка, млиночок — всьому віночок.
Струїти, -рую, -їш, гл. Отравить. В вівторок рано зілля варила, а в середу Гриця струїла.
Схованка, -ки, ж. Тайникъ, мѣсто гдѣ прячется что-либо. Та й добру ж схованку він собі зробив, ніяк не знайдеш. Дочка вам схованки покаже, де, як лежить моє добро. віддати до схо́ванки, на схо́ванку. Отдать на храненіе. Собаки та й оддали сю расписку на схованку котам.
Тербичити, -чу, -чиш, гл. Надѣвать на себя. Як прийде вербич, три кожухи на себе тербич.
Чукурлій, -лія, м. = черпіт.
