Вутленький, -а, -е., Ум. отъ вутлий.
Зринати, -на́ю, -єш, сов. в. зо(і)рнути, -рну, -не́ш и зринути, -ну, -неш, гл.
1) Выплывать, выплыть на поверхность воды, вынырять, вынырнуть. Уже ж сьому синьому каменю на верх не зринать, а павиному піру на дно не тонуть. Утоплений сам зринув.
2) сов. в. Спрыснуть, сорваться, выскользнуть. Покинути відьму тим очкуром, — допіру не втече вона... з очкура не зрине. Колесо зірнуло. Кінь з недоуздка зірнув.
Переперти, -пру́, -пре́ш, гл. 1) Перетащить, перевезти. 2) Переспорить. Уже, як бачу я, тебе не переперти.
Понаполіскувати, -кую, -єш, гл. Наполоскать (во множествѣ).
Порострачуватися, -чуємося, -єтеся, гл. Растратиться (во множествѣ).
Провинитися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = провинити. Скажи, в чому тобі я провинився?
Ратуш, -ша, м. = ратуша 1.
Сидьма нар. Сидя. Він був сидьма тоді, як нас покликали, — сидів, а не лежав.
Спочивати, -ва́ю, -єш, сов. в. спочити, -чину, -неш, гл.
1) Спать, почивать, выспаться. Хто по повні випиває, той під тином спочиває.
2) Отдыхать, отдохнуть. Ішов кобзарь до Київа та її сів спочивати. Да де я буваю, да де я літаю, — на калині спочиваю.
Хорбури, -бур, мн. Презрит.: кости. Така суха корова, — самі хорбури лишились.
