Брехати, -шу, -шеш, гл. 1) Лгать, врать. Брешеш, дівчино, неправда твоя. Иногда во 2 л. ед. ч. наст. вр.: брехаєш: Брешеш, дівчино, брехаєш: що-вечора на улицю махаєш: в живі очі бреше. Безстыдно вретъ въ глаза. В живі очі тобі бреше, як шовком шиє — хоч би моргнув вражий син. Бреше, аж не постережеться. Преніе на всі заставки. щільно бреше. Хорошо, складно вретъ. 2) = гавкати. Собака бреше, — вітер несе.
Вакарь, -ря, м. Коровій пастухъ.
Маршля́к, -ка́, м. Родъ черной краски (у гончаровъ).
Меді́вка, -ки, ж. 1) Подслащенная медомъ водка? 2) Раст. Lotus corniculatus. Ум. медівочка. Будем пити медівочку у жида на шеньку.
Осушок, -шка, м. Засохшій кусокъ хлѣба. Ум. осушечок. Дала йому хліба осушечок, да щоб на день було.
Поперероблювати, -люю, -єш, гл. Передѣлать (во множествѣ). Поперероблювали їх (церкви) на костьоли.
Появляти, -ля́ю, -єш, сов. в. появи́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Являть, явить. Стидно й очі появити. 2) Рождать, родить. Авраам появив Ісаака.
Правиборець, -рця, м. Избиратель, участвующій въ выборѣ избирателей народныхъ представителей.
Хоріш, -роша, -ше = хорош. За свій гріш усюди хоріш.
Шалька, -ки, ж.
1) Чашка на вѣсахъ. мн. шальки. Маленькіе вѣсы. І все на шальках розважали.
2) Мѣшокъ, въ которомъ дается овесъ лошадямъ.
