Зволочи́ти, -чу́, -чиш, гл. 1) Стянуть, стащить, собрать. Та хотять байраки рубати, ізрубавши, зволочити, зволочити й запалити. Ой я ж тії співаночки з жита зволочила. 2) — що́. Таскать по чему. Чоловік (цигана бивши) двір ним увесь зволочив. 3) Совратить, развратить. Говорять люде, що ти дівчину зволочив. Не я її зволочив, но мої чорні брови.
Здармува́ти, -мую, -єш, гл. Истратить попусту. Здармувати час.
Козелець, -льця, м. 1) Козелъ. Вибіг козелець... наставив рожок. 2) Стативъ въ витушці. 3) Снарядъ, подкладываемый мельниками подъ рычагъ при подниманіи жернова съ цѣлью ковки послѣдняго. 4) = козелок.
Милови́д, -да, м. Красавецъ?
Отоплювати, -плюю, -єш, сов. в. отопи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) — що. Отапливать, отопить. Отоплюю диявольську корчму.
2) — кого. Доставлять, доставить отопленіе для кого.
Повсічасний, -а, -е. Всегдашній, постоянный, вѣчный. Нема... не переходячого на божому світі, нема повсічасного, навічного — або перейде, або привикнеш.
Роздір, -дору, м. Часть повозки при заднихъ колесахъ.
Ступати, -па́ю, -єш, сов. в. ступи́ти, -плю́, -пиш, гл. Ступать, шагать, итти. Я ледве ступаю. Ступай сміло: куля не візьме. Широко ступав Марко. А чи позволить батенько гуляти, а чи додому ступати? Чоловік що ступить, то згрішить. не зна на яку ступити. Не знаетъ что ему дѣлать, попалъ въ неловкое положеніе. Стара зовсім скрутилась, не зна далі, на яку й ступити. ступити в божу путь. Умереть. Дай, Боже, щоб Василь удавсь у твого батька, то я б спокійно ступила в Божу путь.
Угамовувати, -вую, -єш, сов. в. угамува́ти, -му́ю, -єш, гл. Утишать, утишить, успокаивать, успокоить, укрощать, укротить. Вгамуй ти капосних дітей. Угамуй рогатих турів.
Чужиня, -ні, об. Чужакъ, иностранецъ. Я — чужиня, в мене тут роду нема.
