Зака́шляти, -ляю, -єш, гл. Закашлять.
Кивати, -ва́ю, -єш, [p]одн. в.[/p] кивнути, -вну́, -неш, гл. 1) Кивать. Хоч поміра, а таки пальцем кива. Кива головою, наче кобила в спасівку. Не кивай на мене чорними бровами. 2) Махать. Кивнув на чуру і чура сів коло його. кивати дзвонами. Звонить. За шинкаром молоденьким дзвонами кивають, а шинкарку Явдосеньку кіньми ростягають. кивати п'ятами. Шляться, шататься. П'ятами киває, бо діла не має.
Ковбанюга, -ги, ж. Ув. отъ ковбаня.
Натиски нар. Нажимая, натискивая, давя. Напився... Доброму коню натиски налягає.
Оскомистий, -а, -е. Производящій оскомину. Борщ кислий, оскомистий, чортзна колишній.
Підгірянин, -на, м. Житель підгір'я.
Пролити, -ся. Cм. проливати, -ся.
Пруз пред. = проз. Тягти пруз вікно.
Телятників, -кова, -ве Принадлежащій теля́тникові.
Цурання, -ня, с. Отреченіе, удаленіе.
