Арши́нник, -ка, м. Мышьякъ. Аршиннику-отрути випив і пропав на місці. Яко́го ті арши́ннику дам? Нечего мнѣ тебѣ дать. (Бранное выраженіе).
Гу́слі, -сел, ж. мн. 1) Гусли. Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! На гуслі грає, красно співає. 2) Скрипка. Въ свадебной пѣснѣ: Гусла гудуть, до двора йдуть. Наряжайся, дівко Марусю, бо возьмуть тебе. Гусла загули.... Гуляє князь, гуляють гості, ревуть палати на помості. Ум. Гу́сленьки. гу́слоньки, гу́совки. Та все стиха у гуслоньки грає. Гусовки шмарте до гусевниці.
Загу́ритися, -рюся, -ришся, гл. Развлечься чѣмъ-либо и забыть о нужномъ, задержаться, замѣшкаться изъ-за этого.
Засила́ти, -ла́ю, -єш, сов. в. засла́ти, -шлю́, -шлеш, гл. 1) Засылать, заслать. 2) Ссылать, сослать. Туди тебе зашлють, де козам роги правлять. 3) Посылать, послать, присылать, прислать. Засилай, посилай, серденятко моє, частенькії листи. Москалів заслав царь, та й припинили. старості́в засила́ти. Сватать. Заслав він старостів та й хустки побрав.
Намени́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Наименовать. Син батькові не «тату», чи як инако, сказав, а менням наменив.
Натруюдити, -джу, -диш, гл. = натроюдити. Нехай би стара, а то й доня: і тій мати натруюдила, чого знала, — довелось Миколі й од Христини терпіти і речі недобрії, і зневагу.
Нуждочка, -ки, ж.
1) Ум. отъ нужда.
2) Родимчикъ у дѣтей.
Похарапудитися, -джуся, -дишся, гл. Попугаться нѣкоторое время (о лошади).
Риговина, -ни, ж. Блевотина.
Чужісінький, -а, -е. Совершенно чужой. Поводилася.... як з чужим-чужісіньким чоловіком. Серед своєї сем'ї він сидів мов чужісінький, чоловік.
