Бідкання, -ня, с.
1) Бѣдствованіе. Як побачиш мою муку, моє бідкання щоденне. Як де заведуться злидні, то отам не переводиться бідкання, аж поки злидні сами не перейдуть куди инде.
2) Жалобы на судьбу, гореванье. Хведор узявся обома руками за голову і замість бідкання дрібно і весело зареготався. Чи чує він наше бідкання за ним, чи баче наші сльози?
Згріба́тися, -ба́юся, -єшся, сов. в. згребти́ся, -бу́ся, -бе́шся, гл. 1) Быть сгребаемымъ, сгребаться, сгрестися. Чоловікові коситься легко, утроє само ляга, само і згрібається, само і в'яжеться. 2) Быть въ силахъ грести. Бач, який вітер, як грає Дніпро, — тепер не згребешся.
Обгороджувати, -джую, -єш, сов. в. обгороди́ти, -джу́, -диш, гл. Огораживать, огородить, загораживать, загородить, обвести, окружить. Чоловік виноградник обгородив тином. Двір дошками обгорожений. Мати Марусеньку родила, місяцем обгородила.
Підполковник, -ка, м. Подполковникъ.
Потемний, -а, -е. Темноватый.
Похребтина, -ни, ж.
1) Крестецъ, хребетъ. Хребетъ.
2) Боковая часть сѣдла.
Спровожати, -жа́ю, -єш, гл. = випровожати. Наряжала, спровожала в чужу стороночку.
Срібрений, -а, -е. = срібний. Золотий стебель, срібрений колос.
Уприпуст нар. О ѣдѣ животныхъ: сколько угодно, вволю, прямо изъ стога или другого хранилища пищи. Коні їдять овес уприпуст. Їдять корови вприпуст сіно.
Усісінький, -а, -е. Рѣшительно весь.
