Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили.
Гижа, -жі, ж. Гадость, мерзость. У хаті така гижа, що й навернутись гидко.
Дрантогу́з, -за, м. Оборвышъ. На городі кукуруза; нема мого дрантогуза, нема його і не буде, він поїхав межилюде.
Замочи́ти, -ся. Cм. замо́чувати, -ся.
Пестіння, -ня, с. Ласки, нѣжности. Теодозя знов пригорнула її до себе і поцілувала. Гані так стало гидко те лукаве пестіння, що вона відсунулась трохи од неї до вікна.
Плита, -ти, ж. Плита. Долівка камінням виложена, плитами.
Повикидати, -да́ю, -єш, гл. Выбросить (во множ.). А я тії сирі дрова та й повикидаю. Долежались груші, що й погнили, — повикидай їх.
Поперепірати, -ра́ю, -єш, гл. Перемыть бѣлье наново (во множествѣ).
Ропухатий, -а, -е. Толстый, раздутый подобно жабѣ.
Ростопаш, -шу, м. ростопашка, -ки, ж. Раст. чистотѣлъ, Chelidonium majus L.
